Уже чверть століття у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього пекла. Афганська війна… Війна, до якої ще й зараз зберігається мовчання, а ті далекі події навіть сьогодні викликають неоднозначну реакцію. З кожним роком все далі й далі від нас ті трагічні подій.  25 років, які пройшли, об'єднали колишніх бійців – інтернаціоналістів в одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям. За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, справжньої чоловічої дружби, взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність. Війна безжально перекреслила тисячі  молодих життів, їх надії, плани, понівечила тіла і долі. Але разом з тим, серед страшних небезпек, вогню, крові, нелюдського напруження – вони мужніли і загартовувались.  Для нас це події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки. І тому для них і для нас Афган - пам’ять страшної війни, уроки якої мають бути засвоєні і ніколи не повторюватися.  Цього року ми відзначили 25-ту річницю виведення Обмеженого контингенту радянських військ з території Афганістану.

Учні 7В класу провели захід присвячений річниці виводу військ з Афганістану.

Двадцять п’ять  років ... Багато чи мало? 
Кожна сім'я веде власний свій лік 
З тої пори, коли перші "двохсоті" 
З "Півдня" летіли... Несучи крик 
Рідної мами, що сина чекала 
З війська, додому, в сім'ю до батьків. 
Але чому ж тієї чорної хмари небо закрили? 
Хто так хотів?